Червоний, чорний, сірий -
Всі кольори моїх бажань змішались.
Я намагаюсь щось сказати,
А люди поспішають.
І, мов птахів небесних зграя,
Летять вони далеко.
Як відрізнити їх тепер -
Де голуб, де лелека?
Усе змішалось нанівець
У колір тих бажань,
Що пориваються на мить
Кудись в безмежну даль.
Вони всі добре розуміють:
Літати - це прекрасно!
І від сього усі леліють,
Бо вже читали казку,
В якій розповідають про політ
Й людських бажань падіння,
Про щось таке дивакувате -
Наркотики й куріння.
А ліс стоїть, спостерігає
За мішаниною тих фарб,
Що небайдужі були нам,
В своїй первинній формі
Утворювали вічний храм.
Душею кожного відчую
І світ собою розмалюю,
Щоб було видно всім,
де колір, а де тінь
Тієї весняної ночі,
Що дуже затьмарити хоче
Чорним кольором страждань
Наші відкриті заспані очі.
(10.03.2001р.)
