Раніше люди жили, а тепер лиш існують.
Раніше щасливі були, а сьогодні черствіють.
Де наша щирість, любов? Де співчуття, розуміння?
Що зробив з нами час? Чому ми стали чужими?
Не можу зрозуміти цей час, для мене все тут нерідне.
Скоріше б дійти до кінця, я вже так хочу вийти...
У всіх на обличчях лиш маски, немає правди в очах.
Яке тут може бути щастя? Як погляд холодний у нас.
Як можна жити у гніві? Як можна чинити всім біль?
Життя має бути чарівним, та ми не живемо без сліз.
Слова в нас принизливі часто, а серця немає давно!
Невже ви не бачите, Люди, морально ми гинем разо́м.
