Набридло все в житті, усе мені осточортіло!
Не можу бачити нічого доброго в людських очах.
Усе, що було радісне в мені давно зболіло,
Сира буденність відчувається в усіх речах.
І запах болю десь всередині по тілу так гуляє
Тих друзів щирих, що колись у вірності клялись,
Бо не замислюєшся, що найближчий Тебе проміняє
Без сліз...Закривши очі, мовчки зрадивши колись.
І в цьому світі грішному всі ми всього лиш люди :
Прості, спотворені облудою й незайманим добром.
Наввипередки іншим творим непотрібні чорні пересуди
І перші йдем у напад, без прав порушуєм закон.
Одна єдина хибна думка нас зсередини з'їдає,
Що душі всі кругом пречорні, брудні та німі,
А серце кожного із нас щосили через біль волає,
Що хоче світла й спокою, бодай на мить, в ці сірі дні.
