Почерком Твого життя,
Написати хотів свою долю,
Пробачення, біль, каяття,
Ті дні, що були з Тобою,
ті дні не забуть ніколи,
прості, лиш прості слова,
лиш серце щемить і коле.
а все таки Ти ж була,
Невже все було наспрвді,
невже я Тебе не втримав,
краватка моя у помаді,
лиш погляд і нагадав.
Відчути себе дорослим,
відчути поряд Тебе,
Маленький мабуть ще зростом,
"Надіюся Підростеш",
живу живучи Тобою,
Живу лиш для себе живу,
Не знайду собі я спокою,
Не бійся я не помру.
Ще треба навчитись писати,
Бо з почерком Твого життя,
Забув як перо тримати,
Забув і про біль каяття,
Живи не турбуйсь за мене,
Я знайду ЇЇ таку,
Чарівним, казковим пензлем,
Змалює долю мою.....
