Невже сніг не падає згори
й іній не сяє на асфальті?
Не відповідай, не говори,
слова твої нічого не варті.
Як не посміхайся,
а серця вже давно розбиті,
не обертайся,
ми з тобою один для одного закриті.
Потрібно вийти з дому,
забути про втому,
але ти - в моїй голові,
ти - в моїй мові.
Я не можу поворухнитися
і подивитися тобі в очі,
зануритися б
в роботу цієї ночі.
"О Боже, як я стомилася
від його стальної байдужості,
я довго билася,
дай мені ще трохи мужності!"
Любов пройшла, не повернути,
але я без тебе все одно не можу заснути,
не хочу ніяких слів чути,
я не можу тебе забути!
Ще один день потримай мене за руку
в тиші, без жодного звуку,
я зволожу твою руку сльозами,
поцілуй мене хоча б очами.
Забудь, що я тобі знову байдужа,
обійми мене хоча б думками,
я трохи хвора, недужа,
бо сумувала за тобою роками.
