В жінок існує така риса,
Вони слабкі фізично, та…
Ввіткнути можуть в серце списа,
Його гострять їхні вуста.
І запалає серце сильно,
Кохання полум’ям палким.
Та якось швидко, чи повільно,
Враз чоловік стає нікИм.
Мов тіло свічки, з жару тане,
Та десь прихована сльоза.
А жінка на вогонь все мане,
Теплом прихована гроза.
Вона обійме, десь зігріє,
І ліпить те, що хоче, десь…
Але колись, вітер повіє,
Вогонь втече, і зникне весь.
Та мов на свідчі, той огарок,
Лишиться чоловік один.
Та в серці повно різних шкварок,
Замість розписаних картин.
Нема вогню, похолодало,
І покуйовджений лежить.
Не вірить в те, що з ним так стало,
Вогонь для інших вже горить.
