Тендітний голос. Нотки чарівні
Голублять душу музикою слова.
В них срібні дзвоники ввижаються мені.
Їх слухати щоденно я готова.
Ти – миле, ніжне, лагідне дитя.
Тепер таких вже майже не буває.
Ти скуштувала гіркоту життя.
За що такий удар тобі, не знаю.
Росла, як квітка, з іншими дітьми
Під каруселлю неба голубою. –
З’явилась чорна хмара із пітьми
І заслонила сонце над тобою.
Нічим цієї втрати не покрити,
Ніяке слово не вгамує біль.
Та все ж твоє серденько вчиться жити
Із тим, що є. Хоч не солодка сіль!
Ти не одна, повір. З тобою друзі.
Я теж до серця хочу пригорнути.
З любов’ю й вірою в єдиному союзі
Від тебе всі нещастя відвернути.
Я перейнялася мечем твоєї долі,
Відчула щирість і тепло душі.
Я зменшу глибину твоєї болі.
І це не просто вислови в вірші.
Я хочу зараз вже оце сказати:
Моя сім’я – це вже твоя сім’я.
Бажаю цвіт душі тобі віддати,
Ще незнайома донечко моя!
2011р.
*ИРЕНА* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Яноше! Це була моя одна із перших поетичних спроб. Присвята чудовій дівчині, яка мужньо витримала непосильні удари долі і, сподіваюсь, стане моєю невісточкою.
