Крізь ранок холодний і замок негод,
Я пробігаю дорогу без колії,
І бючи по груші у страх насолод,
Я опинився під впливом магнолії.
Я ухилився і біг до знемоги,
Волосся гойдалось на вітрі морськім,
Стрибки на півсвіту, і змучились ноги,
Я йду уперед по дорозі вузькій.
І око тигра світилось у темряві,
В шепоті моря відчувши спасіння,
Я піднімаю на плечі по дереву,
Їх понесу, поки стане уміння.
Тягну я силу порухом мязів,
Ноги в повітрі тримаю як можу,
І наче буйвол, змітаючи грязі,
По схилу гірському, я знов переможу!
І знову біжу по дорозі з собакою,
У спаринг вступивши, стрибаю й відскакую,
Відчувши цей подих усупереч смакові,
Із радісним криком скандуючи: -Роккі!
20.12.11.
