КУМОВА ПОРАДА
Питає кум: «Пишеш баладу?»
Кажу: «Не пишеться ніяк,
Немає тем». Даю пораду:
«Колись у Даля було так.
Даль як писав «Словник толковий»,
І не хватало слів було,
Горілку брав той пан чудовий
І їхав з нею у село.
Збере всіх, хто горілку п’є,
Папір дістане, чим писати,
При всіх горілку розіб’є
І розпочне словник складати.
І всі слова такі толкові!!!
Йому розкажуть мужики,
Матюччя гнуть всі «кольорові»,
Горілку жаль їм все ж таки».
Послухав кумову пораду,
Горілки пляшки дві купив,
Я у селі зібрав громаду.
Хильнуть горілки, хто хотів.
«Ну наливай вже!» – каже Гриша.
І я дві пляшки ті розбив –
Відразу наступила тиша –
Взяв ручку, зошита відкрив.
«Усі святі і матір Божа!
Розбив горілку він зі зла! –
Став кричати бомж Серьожа, –
Ви бийте всі цього «козла»!
Вже третій день, як я не «квасив»
В Сибір його – на Колиму!»
Тут ухопив мене Герасим
В ставок потяг, як ту Му-Му.
Не знаю, чим би все скінчилось,
Якби не вирвався, не втік.
«Кум поясни, що приключилось?
Не били Даля – в чом мій гріх?
За що мені чортів давали?»
Кум каже: «Паном був той Даль!
Тому його не лупцювали,
А ти простий, як та медаль».
Я вам кажу, сам ледь не плачу,
Із-за горілки був роздор.
Не їду у село на дачу
І не збираю вже фольклор.
Ш.В.С.08.10.2009 р.
