Запиваючи кавою свої ванільні сни, я відтворюю тебе в своїй пам’яті. Ти та з вмістом мультивітамінів, з надзвичайно природнім характером, очима кольору невагомих смарагдів з жовтими вкрапленнями посередині, та усмішкою тої весни, яка ще буде. Ти подарувала мені світло, наповнивши діапазон приємними частотами релаксації, і лише чую тебе на хвилях мегагерців. Я занурююся в твоє тіло, як досвідчений дайвер в простір моря, яке він добре знає. З тобою я ніжуся під палючим сонячним промінням десь там далеко за обрієм і чаруючими горизонтами, там де вітер грає тільки звуки кохання і виключно його. З тобою я хочу стати альпіністом, обов’язком якого є підкорити усі твої вершини, пройти степи і рівнини, познайомитись з мешканцями прерій, і влаштувати полювання, а потім тікати від сонця. Змінюючи темп, я займусь з тобою не такою нудною психолінгвістикою, імітуючи різні смішні звуки, і все для того щоб ти просто усміхнулася. Життя перетворю на кіно, де акторами будемо ми, і ми разом будемо його дивитися у пустому темному кінозалі. Я знаю ти віддала мені своє серце і щоб було усе по чесному я віддав тобі своє, як завжди тільки ТИ і Я, і нехай зачекає все і вся…
