Я біжу по маленьких слизьких тілах і
ріже в грудях твоє серце
це війна – невелика гра з купою посмертних проблем і
інфернальних тем.
Це війна, що забирає життя
смерть нервово курить приму
ми закопуємо тіла маленьких дівчаток
подалі
від старезних педофілів,
що старанно ховаються в тіні вбитого місяця,
місяця квітня,
коли всі квіти завмирають під ногами, котрі скачуть через
скакалки вічності,
задирки,
кусачки,
немає контакту,
потрібен струм
і трішки ніжності,
але на війні не має ніжності
на війні чути запах крові і запах бензину,
він впивається в тіло гнійним відчуттям
і не виводиться звичайним відбілювачом
через посвяти, памфлети, пиво, сусідські мінети,
потрощені резервуари з водою, гігантські комети
до літа, все і всі згорять - напевно
залишені тобі вірші,
не посвячені рукою священика
це звичайний папір,
якому не має місця серед сторінок Біблії.
А зараз я хочу більше убивств, більше крові, більше війни,
хочу щоб ви всі померли.
Заради прокази всі кохаються без презервативів, бо від неї
легше вмирати аніж від глибокого кульового поранення в голову
66 см мозку вилетіло назовні.
