Понад усе мені тепер бракує
Твоїх листів, зворушливо-сумних.
Я досхочу жалі свої смакую
І пригортаюсь серденьком до них.
Мій перший жаль - розумні сірі очі,
А другий жаль - спокусливі уста,
Найбільший жаль - краплини проти ночі
На сторінках пожовклого листа.
То мої сльози, любий, гіркі сльози,
В них розчинились болісні слова.
Я й дотепер забути їх не взмозі,
Та й хто ж таке у світі забува?
Той давній буль у серці не вщухає,
То - мій тобі́ безрадісний поса́г,
Я відчуваю, як мене кохає
Твоя душа десь там, на небесах
