Привіт, моя пошарпана Європа,
Чому ж не посміхаєшся мені ?
Чому наморщила свого старого лоба?
І тінню розплилася по стіні?
Де твоя посмішка вродливого Берліну?
Де спокій Праги і французький романтизм?
Де твій іспанський запах нікотину?
Зухвальство Риму і англійський скептицизм ???
Де та принцеса – сильна і вродлива,
Де та , що керувала цілим світом?
Високомірна , горда і примхлива,
Яка живе по своїм заповітам ?
Мовчиш… і сльози витираєш мимоволі ,
Згадай ! Згадай якою ти була!!!
Чому ж після років Тріумфу волі,
Ти , дура , руки в гору підняла???
І почалися звинувачення у зрадах,
І ти ображена хитала головою,
Доки жиди на Нюрнберзьких нарадах,
Вирішували гірку долю твою….
І ти скорилася під натиском сіону ,
Робила все , що ті тобі казали ,
І чорним смрадом переповнились перони ,
І затріщали всі твої вокзали…
Тебе, як шльондру ,в бар ведуть араби,
Китайці пропонують кокаїн,
Іранці спалюють твої англійські паби,
А негри в школах рекламують героїн.
До чого довело тебе мовчання ?
Що залишилось від твоєї вроди?
Лиш спогади, минулого визнання,
І швидко вимираючі народи….
