Віяли вітри, що є сили,
Від сходу і аж до заходу
І парус наш наповнювали,
Піддавали швидкості, ходу.
Старе ми залишали там,
На березі минулого,
Відпливаючи від тих дум,
Що повні усього важкого.
У далекі нові мандри
Несли нас вітри буйнії
По тій лагідній лазурі,
Що під небом нашої надії.
Гуляли вітри, що є сили,
Від сходу і ген до заходу,
А ми пливли собі й пливли,
Додавали швидкості, ходу.
На нас уже чекали там,
Де світло не згасає вночі,
Де острів повен щастям,
Де не буває немочі…
Вперед до того дерева,
Що вишите в історії,
До радості, що так співає
У стінах вежі білої.
Летіли вітри, що є сили,
Від сходу пак і до заходу,
А ми пливли і вірили,
До раю додавали ходу…