Терплячим мовчазним осіннім лИстом
Моя любов від холоду тремтіла.
І набували прикрісного змісту
Твої останні зважені слова.
Пориви вітру, злі і норовисті,
Мов пазурІ, пронизували тіло.
І розсипались крихітним намистом
Всі почуття. Мій час уже спливав.
На злітній смузі – ожеледь і мряка.
В твоїх очах – той сірий лід холодний,
Що вже не танув з вечора до ранку –
Я мусила летіти, ти страждав.
Хриплячий мікрофон, мов з переляку,
Проголосив мій довгий рейс зворотній.
Ти докоряв мені і гірко плакав,
Неначе долю в небо проводжав.
́
