Старий дідусь,знайомий нам з дитинства
Що був вже старшим,та більше не старів
Ніколи,не любив він свинства
Та до чистоти,привчити нас хотів
* * *
Привчав нас вірити у те,чого нам незбагнути
Ми наче й вірили,проте,цього неможе бути
А може старець сивий цей,морочить нас зелених
І марно губить він людей,у мріях нездійсненних
* * *
Він мовчки гляне,та піде,неначе має справи
Невже це правду він несе,чи так,лиш для забави
Скажи хоч слово нам,поклич і ми підем з тобою
Та він лиш глянув,та пішов,махнув на все рукою...
В українського народу старість асоціюється з мудрістю,але якщо так порозмислити, то з його можливостями наврядчи Він прирік би себе на таке.Я більше чим впевнений що саме так Він ніколи не виглядав.
Ролан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо особисто в мене така асоціація тому,що саме так він був намальований в церкві,в яку я ходив з дідом,коли ще був малий...
Добре. Правильно!
