Увижу ль скоро я тебя, Почаев,
Главнейшую святыню наших мест
И оживлюсь, и прогоню печали,
Увидев звонницы блестящий крест?
Когда же я забуду беспокойства,
Печаль мирскую, бег и суету,
Очищу мысли духом благородства
И скоро ли к иконе подойду?
Когда же насыщусь я умиленья,
Дух вечности блаженной ощутив,
Отброшу колебанья и сомненья
И ревность к православию взбодрив?
К тебе, Почаев, взор мой улетает,
В места, куда уходят поезда –
За горизонт, где солнышко встречают.
Надеюсь: скоро я умчусь туда!
08.05.2012г.
С.Плекан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вікна мого помешкання виходять на східну сторону і коли я чую звук поїздів, згадую дорогу до Почаєва легку та приємну, яка асоціюється з пташиним відльотом у теплі і затишні краї.
Дуже помітно, що ця Святиня Ваше улюблене місце. Вже не один вірш присвятили
