...ти говорила : залишаюсь для себе довгими паузами та комами
залишаюсь для себе тихими вечорами при тьм’яному світлі лампи
залишаюсь для нього/для неї тривкими оскомами
численними фоліантами...
***
хтось пообіцяв бути поруч з тобою і донедавна стеріг твій сон
тепер тільки прихований розпач від якого пітніють долоні
стріляє у скроні думка що і ще один кордон
який ніколи не перетнути від сьогодні...
бажання виповнить кров в якій так багато води...
прийшов час платити за все і платити готівкою
ми якось занадто різко знову перейшли на "ви"
і крутиться щастя старою потертою платівкою...
я не повертатимусь до тебе із цієї війни
із далеких доріг повертаються тільки на рідні пороги
п’яною пам’яттю виводити знайомі риси твого лиця та руки
і думати що якщо можна було б перехитрити Бога
ми б з ним обов’язково своїми серцями розтопили б ці
ненависні сніги...
ми починались питаннями і закінчились зимою...
зривається з крану капля води наче доказ що
плаче тиша
до якої ти як завше обернена спиною...
старайся думати та дихати глибше
те що дається легко без бою
ніколи не стане справжнім...
все закінчиться і наші серця із моря екстазу
винесуть на берег неначе потопельників
одразу
познімають усі прекраси...
імена стануть звичайною парою іменників
та і що нам до них
коли думка стає залежною від часу
в якому народилась...
твої вірші завжди такі мудрі і особливі 
дуже гарно 
