Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: ОЛЬГА ШНУРЕНКО: РЕАЛЬНО ЗАДИХАЮСЯ ВІД СЛІВ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Була любов, як свято, як весна,Були і дні, і ночі незабутні, Побрались ми та не моя вина, Що стратили кохання сірі будні. Ти не зберіг небесний божий дар, Надію ти убив мою і віру, Любов згоріла, наче Жанна Д'арк, І залишився тільки попіл сірий. Приспів: Коханню не потрібні свідки, | Лиш крок від щастя до біди, | Любов прийшла хто знає звідки, | Любов пішла хто зна куди... | (2) Але є завжди вихід із пітьми І вчена жінка з сірими очима, В один будень колись побрались ми, Буденно нас учора розлучила. Вона зняла з душі тягар важкий І я твоє ім'я навік забула, І прізвище твоє, мов хрест чужий, Тобі з презирством вчора повернула. Приспів. Коханню не потрібні свідки, | Лиш крок від щастя до біди, | Любов прийшла хто знає звідки, | Любов пішла хто зна куди... | (2) Коханню не потрібні свідки, Лиш крок від щастя до біди, Любов прийшла хто знає звідки, Любов пішла... |
|
|