1
Ой читає газету мати.
А там радощів небагато.
Розмаїття буття сумного.
Є насмішки, нема смішного.
Співчуває старенька ненька,
стеле душу планеті всенькій.
Я даю їй газети різні –
демократів і комуністів,
різних партій, єпархій, рухів.
Ще вона й телевізор слуха...
Правда правдоньці – протилежна.
То від кого хто незалежний?
Мати слухає і читає.
Що не втямить, мене питає.
Та, буває, сміються й кури,
як нахабно писаки дурять!
Ми й не будемо правди знати.
Як же тяжко зітхає мати!
2
Якось чую, до себе каже:
"Ну й хитрющий ти, друже-враже.
Від владик ми завжди залежні.
Краще плямкав би й досі Брєжнєв.
Може б, сильна рука тримала,
то й державу міцнішу мали б.
Чесні гроші нечисті вкрали.
Ні меча вже, ані орала.
Не чекаємо дивідендів
від прем’єрів та президентів..."
Ой читає газету мати...
Так за кого голосувати?
Як же правдоподібно брешуть!
Влада – виживе. Як же решта?
3
України не буде доти,
доки в розбраті патріоти.
Доки чубимось, час марнуєм –
вже господар чужий панує.
Розмахалися булавою –
розбазаримо землю й волю.
Вміє влада мутити воду
за рахунок свого народу.
"М’яко стелять", – киває ненька.
Як же боляче серце тенька!
В Україні нещасній зроду
один одному робить шкоду.
Подались, мов опале листя.
Патріоти перевелися?
Скрізь лукаві вітриська бродять.
Слабне дерева роду крона.
Вже повсюди біди по вінця.
Як же мало тут українця!
Споконвіку лукавці правлять.
Де на світі правдива правда?
4
Лелечатонька – сину, доню,
шле вам небо не кращу долю.
Щоб щасливо росли онуки –
перетерпимо й більші муки.
Та щоб стало життя веселим,
дбаймо разом про рідну землю.
Олександр Печора
(Ромоданець)
Правдиво,влучно, справедлво і тому від усвідомлення цієї правди так образливо та гірко. Земляче! Заходьте на мою сторінку, цікаво взнати Вашу думку та оцінку моїх віршів.
а газети мені цікавіші, як новини 
корисну іноф - відкладаю, а газету із закликом комуністичним - можна й спалити сакрально 
