На моїй шкірі вже давно немає слідів
Твого доторку. Вони змиті, розтерті,
Розвіяні подихом днів.
Вони присутні, й палюче нестерпні.
Моя ковдра все ще пахне
Твоїми духами, не вивітряться ніяк.
А може й не пахне , а може і тхне,
Та я не можу навдихатися . Факт.
Ці картинки не вміщаються більше
В моїй голові. Ці моменти , уривки,
Шматки минулого, ні, швидше
Болючі й приємні уламки…
Вони є, вони живі, і я живу
Ними ,згадую їх, радію, що вони були,
Прокручую щоразу кожну нову
Картинку. А на ній щасливі – ми.
На моїх губах вже давно відсутній
Смак губів твоїх. Я й забула вже який він.
А в моєму серці все ще присутній
Шрам від тих щасливих днів.
