Троє подружок зустрілись −
Раді, як ніколи,
Бо не бачилися, бідні,
Ще, либонь, зі школи.
Повиходили вже заміж
(Час чекать не хоче!)
То й гуторять між собою
Нишком про жіноче…
− Я своєму заявила, −
Почала білявка, −
Що не пратиму нічого,
Хоч гарчи − хоч нявкай!
Зразу хряпнув мій дверима.
День його не бачу,
Другий день не бачу − має
Вдачу він гарячу!
Лиш на третій день, пізненько,
Поночі фактично,
Вносить мій машину пральну,
Ще й автоматичну!
І звідтоді не відтягнеш
Від прання за вуха!..
− Ох, та й мій, − чорнявка мовить, −
Зовсім не макуха!
Тож йому сказала зразу,
Не дала й присісти,
Що не вмію та й не хочу
Я варити їсти!
Набурмосився − не бачу
Днів його з чотири.
Аж на п’ятий день, дивлюся:
Тягне до квартири
Пічку він, мікрохвильовку,
Поту ллється річка…
З того дня піди-но, спробуй,
Віджени від пічки!
− А вже мій, − русявка далі, −
Лагідний та гожий.
Я йому сказала прямо:
Серденько, негоже,
Щоб я прала та варила,
Хоч цілуй у п’яти!
Ну, я день його не бачу,
Другий, третій, п’ятий…
Лиш на шостий день, під вечір
(Майже сьомий, значить),
Трішки-трішки правим оком
Наче стала бачить…
ID:
341232
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 01.06.2012 15:48:20
© дата внесення змiн: 01.06.2012 15:48:20
автор: Олексій Ганзенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
