|
Духмяно пахли липи надворі,
І квіти полонили ароматом,
Як гарно зараз, вранці на зорі,
Відчути дух язичницького свята.
І тихе плесо синьої ріки
Хлюпоче хвилями від нетерпіння,
Ждучи нічного помаху руки,
З вод виринають дивнії створіння.
Зелений ліс ще дужч позеленів,
І лісовик теж зелені напився,
Він мавок давніми стежками вів
Із глибини дерев аж на узлісся.
Ще промінь сонця землю не зігрів,
А все готується до карнавалу:
Гаптує сорочки з старих мохів,
Мережить барвінкові покривала.
А в небі лише хмар ясна блакить,
І сонечко вгорі яскраве стало,
Принишкло все, природа наче спить,
Чекає на Івана, на Купала.
Вже ранок починає відступать,
Хоч видно ще росу на рясних травах.
Світило в небі хоче припікать,
І видно жар на пелюстках купави.
У місті затишок – суворий пан
Будує обеззвучені колони,
І сонця зайчик, жвавий хуліган
Малює пензлем світлові кордони.
Десь причаїлись музика і шум,
Сховався голос, повтікали звуки
Лиш чутно підсвідомість тихих дум,
І серця чіткі, неспокійні стуки.
За містом тихо, звуку не почуть,
Лиш тінь чарівна тане у серпанку.
Дівчина руса йде у дивну путь –
Збирати чудне зілля аж до ранку.
Цілющі трави з запахом землі,
Прекрасні квіти в кошичок збирає,
І сонця світло в голубій петлі
Із неба синього хутчіш зриває.
Усе, що треба, - корінці і квіт,
Зелене листя в кошик вже поклала,
Там, в луб'янці, увесь цілющий світ,
Уся принадність степового залу.
ID:
347558
Рубрика: Поезія, Поема
дата надходження: 01.07.2012 23:21:02
© дата внесення змiн: 01.07.2012 23:22:48
автор: Siya
Вкажіть причину вашої скарги
|
