Тепер ти можеш лиш мовчати –
Не мучся, не люби і не чекай…
Про нас тобі вже варто забувати…
Тепер вже «нас» нема – ти знай…
Ти можеш не стискати рук до болю,
Не пригорнути до своїх грудей…
Не чекати зустрічі знову…
Не боятись осуду людей…
Ти можеш дарувати обіцянки –
Я постараюсь не повірить в них…
Закрию в серце всі свої фіранки,
Аби не чути слів фальшивих тих…
Ти можеш зненавидіти, клясти.
Та ти не знатимеш ніколи,
Що лиш в тобі хотіла я пливти…
Що лиш для тебе серце б’ється знову…
Ти можеш осудити, не впізнати,
Назвати чужим іменем мене.
Роби як хочеш – тобі краще знати…
Я все одно кохатиму тебе…
