Ти мов те світло, що в кінці тунелю
Даруєш спалахи надії,
І ностальгічні кроки у пустелі
Блаженнії не згублять мрії…
Думки задимлені летіли,
Топились в повені страждань,
А серце спомином томили
Знебарвлені від гніву почуття.
Спустошена душа переболіла.
Переродилася! Востаннє!
Одне я чую: чи не марно?