В дитбудинку сирота дивиться в віконце,
На скло видихнула паром і малює сонце.
Вимальовує проміння від нього навколо,
За віконцем дітлахи стали напівколом.
Один каже намалюй поряд маму й тата,
А як вистачить там місця, намалюй і брата.
Намалюй, як принесуть нам вони дарунки,
Хоч найкращий подарунок їхні поцілунки.
Потекли із оченят у дитини сльози,
І згадала вечір пізній на лютім морозі.
Ожеледь, велика швидкість, занесло машину,
Та слова останні батька про погані шини.
Підійшов комок до горла у малої дитини,
Нема кому пожаліти бідну сиротину.
Не погладять по голівці рідні мама й тато,
Вже не буде більше гратись із маленьким братом.
Може статись, що потрапить у нову родину,
Тільки там не будуть балувати, як свою дитину.
За любу провину грізно стануть потурати,
Не замінять вони рідних маму, тата й брата.
Романе, у четвертому катрені слово комок - русизм. Є вислів - жалем стисло серце в ...
...по голівці...
В останньому катрені для милозвучності
краще мабуть:
Може статись, що потрапить у нову родину,
Там не будуть балувати як свою дитину
(Слово "тільки" відходить, а в слові балувати плаваючий наголос).
Ще слово "грізно" на "гірко" за бажанням!
Оце й все!
таке в мене буває частенько!
це точно!
