На шматки б розлетілась думками
І птахами б знялася увись!
Я закохана серцем й очами.
Подивись мені вслід! подивись.
І нехай їдуть далі трамваї,
Шумне місто собі гуркотить.
Я до тебе думками вертаю.
Час – то вічність. З тобою – мить.
Тихо-тихо, не чую нікого
В шумі, криках і цій метушні.
Що зробила лихого та злого,
Що ти бачиш НІКОГО в мені?
Ліхтарями будівлі палають,
Сизі вулиці і парки.
Люди йдуть. Вони просто не знають,
Що для мене існуєш лиш ти.
Люди йдуть. Вони просто не чують
Стукіт серця й шалений крик.
Люди, люди, люди крокують.
А для мене: що крок, то вердикт.
А чи серця це стук чи бруківки?
Чи це вулиці мчаться чи я?
Сиплять з неба на землю зірки –
Вперше в це самотинне життя.
Вперше я зазираю в очі
Не твої, а вітринні, чиїсь.
Вперше, вперше я так сильно хочу,
Хоч куди, де ти є, хоч кудись.
Морок. Сизо. Верхів'я, трамваї.
Стукіт, стукіт і знов тишина.
Я кохаю тебе, я кохаю.
Я кохаю. Кохаю одна.
