Давай я відшукаю наший поїзд… (А.О…як всеціло незбагненній та щиро натхненній присвячується)
Давай я відшукаю наший поїзд,
Де джазу стукіт мелодії коліс,
Поміж дощів усе широким полем,
Стежками вибачень додому нас привіз
Давай я відшукаю наш перон,
Минулі припорошені вагони,
Сьогоднішні слова як фаетон
Написаний задля твоєї згоди…
Давай я відшукаю тих листів,
Які писав тобі колись у коледж,
Коли я вірою окрилений хотів,
Щоб кілометри слів тікали поруч…
Давай я відшукаю твої сни,
В які я часто стукав серед ночі,
Щоби вуста твої могли знайти,
Моїх творінь сумні та щирі очі…
Давай я відшукаю ті книжки,
В яких ховав свою бездонну тишу,
Коли твоїх пісень примружені рядки
Боявсь, що назавжди мене залишуть…
Давай я відшукаю талий сніг,
З яким ми разом зустрічали весну,
Єдиною сімєю на поріг,
Виходили із посмішкою чесно…
Давай я відшукаю старий дім,
В якому ми тинялись по квартирах,
Де обіцявши, що за все я відповім,
З тобою ми творили своє диво…
Давай я відшукаю наші ігри,
Настільні як наскельні дощечки,
Де вечорами наші рідні стіни,
І граються маленькі діточки
Давай я відшукаю старих друзів,
З якими досі незнайомий був,
Щоб клаптями асфальт жеврів на смузі,
І знала б ти, що мрій я не забув…
Давай я відшукаю наших діток,
Серед дорослих трохи вже батьків,
Лиш по твоїх очах й моїх повіках,
І вірою в закоханість вітрів…
Давай я віднайду тобі себе,
А ти мені лиш трохи допоможеш,
Мої полотна пам'ять все ж затре,
Та я створю тобі нових, бо скажеш: «Зможеш…»
́́
ID:
358971
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 21.08.2012 17:00:04
© дата внесення змiн: 12.10.2012 17:14:04
автор: Мирослав Гончарук-Хомин
Вкажіть причину вашої скарги
|
