З чого починаються сонні буденні ранки?
З світла пролитого крізь прозорі фіранки?
З кави пролитої на нову скатертину?
Чи просто зі слів "Знаєш, я хочу дитину" ?
Ти скажеш: "тепер це зовсім не доречно,
знай, тлумачити сни бува небезпечно,
над ранок розвіється він як примара,
у небі далекому з'явиться темна хмара
і випаде дощ на висохлі протиріччя..."
То чи варто триматись тепер твого передпліччя?
Якщо почуття - це всього лише гострі уламки
Душі, що втиснулася у не стандартні рамки?
