Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Гладіолуси або щастя зрадило… - ВІРШ
logo
Тетяна Луківська: Гладіолуси або щастя зрадило… - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Гладіолуси або щастя зрадило…

Паленіють на столі гладіолуси. Царські квіти, пора цвітіння яких припадає у розпал літа. Довге яскраве суцвіття щоднини викидає надзвичайної краси квітку. Починаючи знизу ростка, кожний розцвіт, неначе по драбинці, піднімається вгору. І ось вже  все стебельце у пишному вбранні. Різномаїття кольору небачене, ніби всю гаму сяйва, зібравши із неба та землі, випестили в  таку гілку краси. 
   Віра хвилину тому їх принесла на оберемку і дбайливо розставила у вазах. Це, напевно, останній штрих у затишку її квартири, усміхнулася щасливо. Присіла біля квітів, озираючи помешкання. Ось те, до чого вона так довго йшла. Велика, простора, гарно умебльована  трикімнатна квартира у центрі міста... і вона у ній сама. Була сама (діти обоє живуть у Києві), а ось через хвилину буде гість, можливо, саме він стане частинкою цього затишку. Замріялася....
  Перше її кохання було стрімким і коротким, залишивши після себе маленьку Любину. Віра довго не могла отямитись. Дитину довелося піднімати самостійно. Та життя напружене емоціями, мріями, бажаннями. Наступний коханий навіть і не обіцяв одружитися. Куди ж з дитиною! А Віра так любила його, щиро  приймала ласку, щедро відплачуючи відданістю. Жінка хотіла щастя і намагалася довести, що воно поруч,  і саме воно в її руках.  Не хотіла такого татуся  Любина, яка швидко  підростала, вже розуміючи, що справжнього батька в неї так і не буде. І справді не було,  зате  поруч  вже викрикувала Санька, яку до безмежжя полюбила дівчинка. Вони неначе зрослися і відтоді були скрізь тільки разом. Оберігали одна одну, доглядалися самостійно. А Вірине кохання вщент згасло одного вечора, коли Олег, згорнувши у чемодан свої пожитки, прорік останні у їхньому житті слова.
-  Дістала твоя сірість і «бідота». Не вичухатися, сама тягни таке «кохання».
 І  Віра сама гасала по різних роботах, аби хоч якось «тягнути» свою маленьку дівочу сім'ю. Криком кричала її душа: «Витягну, обов'язково витягну. На зло тобі».  Про спавжнє кохання вже і не мріяла, зрозумівши, що з таким приданим воно не заведеться, а лише додасть ще одну дитину.  «Щастя зрадило нам», - виспівувала щемливо пісня. Це якраз про неї. Закрила своє серце і, зціпивши зуби, несла   важку ношу. А діти зростали, неначе дві  гидкі качечки, нерозторопні і чудні . Визирали з вікна їхньої маленької квартирки, видивляючись у подвір'я, де частенько хтось з сусідів пригощав «зголоднілих пташенят». Літечко любили найбільше, бо груші, вишні, абрикоси щедро падали додолу і для них. Вибігали маленькі, радо збираючи урожай, щасливі такому наїдку. Жили важкувато навіть не висміював ніхто Вірине життя. Співчували. А жінка працювала, працювала для дітей, а бідність все «визирала» з їхнього одягу, вигляду... Якусь мить Вірі здалося, що це її вічний хрест – зубожіння і неприглядність.  Відкинути розпач довелося. Виходу не було. Дітей одягала, як могла, а з них все більше і більше потішалися однокласники. І знову виручало літо. Діти  майже не виходили з квартири, а щоб чимось зайняти час, вони з радістю читали.  Мама приносила з бібліотеки різні книги. Прибираючи там  ввечері, просила їх на кілька днів. А дочкам все стверджувала.
- Читайте, навчайтеся і ми обов'язково зловимо удачу. Ось побачите!
  І дівчата вірили. Кожного вечора вони розповідали всі прочитані літературні новинки. Всебічні знання дітей з часом помітили і в школі. Олімпіади, конкурси, успішні перемоги змінили ставлення до дівчат навіть у вчителів.  Віра раділа за своїх «неприглядних каченяток». Обидві закінчили школу з відзнакою. Дівчатами пишалися всі сусіди. Та коли Любина вступила в Київський університет, ніхто не міг повірити.  Навчалася відмінно. Та важко було з житлом, грошей таки не мала. Віра розривалася. Легше стало, коли і менша Санюта теж долучилася до столиці. Гроші, передачі йшли в одні двері. Дівчата, знову були разом: жили і навчалися. Хто їх питав, як їм жилося, адже грошей знову було обмаль. Ще рік, ще місяць, ще день. Втішали одна одну... і перемогли. Влаштувалися на роботу. Любина в банк, а Саня в магазин, продовжуючи навчання заочно. Удача таки змилувалася. За кілька років дівчат не впізнати. Мали гарний вигляд, добрий заробіток. Щедро допомагали матері. Не вірилося ні самій Вірі, ні сусідам, ні знайомим, що сім'я таки вилюдніла. В місті часто можна було зустріти екстравагантну жінку із сяючим поглядом. Віра була щаслива дітьми, хорошою роботою, квартирою, яку нещодавно придбала. «Що ще потрібно її душі?» - якось себе запитала. «Нічого! Все є». А колега, ніби вгадавши  її думки, додала.
 - Тобі б, Віро, ще  справжнього кохання до всього». 
Віра, сумно посміхнулася 
- Було, правда, несправжнє і аж два.
  До цієї розмови повернулися ще не раз. 
- Знаєш Вірочко, у мене є для тебе класний кавалер. Тільки не відпирайся своїм нещасливим коханням. Що про нього згадувати. Ось я тебе познайомлю з теж самотнім чоловіком. Прагне затишку, втомився від негараздів життєвих, шукає жінку, що вміє любити.
 - Ех, Марино,  не вірю я в справжнє почуття. Та й пізно, адже в кожного з нас своє минуле, яке таки стоятиме поруч. Ну , є ж в нього, а чи була  напевно, теж сім'я? Хіба ж легко з цим розминутися?
- Ні, подруго, не було в нього сім'ї,  самотній  король. Була колись жінка, але, як казав, з бідністю повінчана. А хотілося справжнього добробуту, домашнього затишку. Тому і не зв'язав руки сімейними вузлами. Жив легко, стрімко. А зараз хоче жіночої турботи, ласки,  домашньої злагоди. Ось такої, як у тебе. Бо ж  таки  літа його вже полудневі. Це колега мого чоловіка. Давай, на нього подивимось  разом. Ось запроси нас  до гостини, приурочивши до якоїсь події. А чи й  не сподобається часом?
  Такі розмови повторювалися безліч разів і  Віра здалася. І врешті… Знайомство сьогодні. Дорога довга, але, можливо, вона веде до щастя.  До жіночого щастя.
  Двері, повеселівши, закликали господиню піднятися. Віра, вгамовуючи схвильоване серце, простувала назустріч долі. І доля приберегла їй новий сюрприз. На порозі із червоними гладіолусами стояв  Олег. Не поєднувалися прекрасні квіти з легковажним і пристаркуватим альфонсом.   «Щастя знову зрадило нам…», - прошептали думки в щілинки  нашвидкуруч  тісно  причинених дверей, де так і залишився розгублений рожевий гладіолус. Ні, не сюди придибало щастя.  Щастя знову зрадило…

ID:  357105
Рубрика: Проза
дата надходження: 13.08.2012 15:53:18
© дата внесення змiн: 13.08.2012 15:53:18
автор: Тетяна Луківська

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Любов Іванова, Olaneya
Прочитаний усіма відвідувачами (2425)
В тому числі авторами сайту (31) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед



КОМЕНТАРІ

Любов Іванова, 06.11.2017 - 19:50
О, Боже!!! Це ж треба так?? Ніби доля пройшовши по кругу - повернулась знову в те саме місце... frown frown 17 45 heart flo21 flo21 flo21 flo31
 
Тетяна Луківська відповів на коментар Любов Іванова, 06.11.2017 - 22:24
Дякую, Любонько, за гостину і я з тобою прочитала-нагадала твір, радію безмежно нашій зустрічі 16 22 22
 
Дядя Вова, 15.10.2012 - 13:38
Дуже сподобалося! give_rose give_rose give_rose friends 39
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро дякую, Володимире 16 22 22 43 flo06
 
Зеновій Винничук, 25.09.2012 - 23:15
кЛАСНИЙ ТВІР , тАНЮ, І ФІНАЛ НЕСПОДІВАНИЙ, ТА БУДЕМО НАДІЯТИСЯ. ЩО ЦЕ ЩЕ НЕ ФІНІШ! дЯКУЮ! БРАВО! ВМІЄШ ТИ ПОРАДУВАТИ, ВИБАЧ ЗА ФАМІЛЬЯРНІСТЬ.
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро за пізній візит і чарівні слова. flo12 tender
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І мені теж, дуже, бо очікувала вона своє щастя по-справжньому.Дякую щиро flo12 16 16 16
 
Olaneya, 05.09.2012 - 00:34
12 12 12 ДЯКУЮ!


 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
саме так відчуваю затишок для душі, дякую щиро girl_sigh flowers
 
Вразлива, 24.08.2012 - 16:29
А чи одну зрадило те щастя?Та кінцівка реалістичніша від примарливого щастя.Так правдиво! give_rose
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую щиро за увагу до історії flo21 43 16
 
Галина_Литовченко, 17.08.2012 - 13:05
Чекала, Таню, коли ж з"являться довгоочікувані "Гладіолуси" Не розчарувалася, не зрозуміло в чому були проблеми з розміщенням на сторінці. Раділа за героїню, що все в неї склалося в житті, а все краще - ще попереду.І успіхам авторки теж безмежно рада. 23 23 23
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Галинко за візит до "гладіолусів". Я і сама була дуже розчарована, що матеріал не ставився, по- різному пробувала. Не йшов. Таке у мене перший раз. чи випадковість, чи такий чийсь жарт, не знаю. Та нарешті, об*єднала назви і прийняли твір.Рада, що сподобався, вдячна безмежно. 43 flo12
 
Ольга Струтинська, 15.08.2012 - 01:01
так по-життєвому правдиво,на жаль...захоплююче.хвилююче . 12 12 12
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олю, що перейнялася співчуттям girl_sigh icon_flower
 
Тамара Шкіндер, 14.08.2012 - 13:05
12 12 Альфонсизм - явище не таке вже й поодиноке. Саме сильна жінка приваблює подібну категорію... Гарне оповідання. give_rose give_rose give_rose
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро. Саме такими нам виходить треба бути, аби щастя кувати... love14 43 16 give_rose
 
Lana P., 14.08.2012 - 02:36
Цікавий твір, бо спонукає на роздуми...
хоча мене здивувала ваша ЛГ * Криком кричала її душа: «Витягну, обов'язково витягну. На зло тобі». ===а чому вона не сказала:На радість дітям і тобі..
часто люди самі собі програмують нещастя закликами негативу, а не позитиву, а потім нарікають на долю...
багато чого залежить від нас самих...Вибачте за моє розлоге коментування, бо ваш твір чудовий і спонукає на роздуми! Я навіть сама пішла на город ще раз глянути на квітучі гладіолуси, щоб не пропустити краси цвітіння!===Безмежно вдячна!!! 16 flo20 39
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лано, за таке щире сприйняття. Інколи , мабуть, треба так розсердитися, аби так перемогти. гладіолуси і справді красивезні, а ще улюблені моєї ЛГ 43 16 22 19
 
Інна Серьогіна, 13.08.2012 - 20:59
12 Вражаюче оповідання! А Віра ще знайде своє щастя, обов"язково, бо має надзвичайну жіночу силу give_rose give_rose give_rose 16 16 16 32
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я така рада, що підтримуєш мою історію, дякую 16 43 22
 
Лія***, 13.08.2012 - 19:50
Вражає... Хвилює... Молодець, Тетяно!!! 16 16 16
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна щиро, Лі, за таку оцінку. icon_flower
 
Ліоліна, 13.08.2012 - 19:19
Боже, такі оповідання в тебе, Таню!
Яке ж те щастя зрадливе, і доля мінлива. Схвилювала.
(Я так розумію, що це саме це оповідання не загружалося? Вітаю) flo21 (схоже трохи на гладіолуси) 16 16 16
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ліно , за візит. Так, це те саме. Дякую тобі за допомогу, Перебирала всі слова і таки пішла робота. 16 43 icon_flower
 
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна за зустріч 16 22 43 22
 
Дід Миколай, 13.08.2012 - 17:55
Приєднуюсь. М Годунок ny4
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам, Діду Морозе. Заблудилися? Та я Вам безмежно рада 16 curtsey
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  Навіть
Master-capt: - Слово сполучник "навіть" підсилює відтінок речення, і синонімів немає. Та в нашій мові є схожі відтінки... Хоч би що. Хоть би. Принаймі. Усякому разі. Все-таки. Зокрема. Та ще й. Особливо. Неначе. Проте. Однако.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Навіть
О. Хвечір.: - Чим можна замінити слово "навіть"? У словниках синонімів до цього слова я не знайшов...
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Маргіз: - Твердосплавний жанр, музика не для всіх, чоловіча музика, слабакам у залі не всидіти, музика сильних
Синонім до слова:  метал
Master-capt: - Жесть. Мажор. Набат. Грохот. Грохотон. Вогнемет. Сталевий ритм. Камнепадний жанр.
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Синонім до слова:  аврора
Enol: - світлограй - це максимум для моєї фантазії
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Мобілізація
Маргіз: - Мобілізація У країні мобілізація – перевірка на патріотизм, єдність, мужність, колективізм, непідробність та силу коду нашої нації.
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie