|
Закохана ніч
посміхнулася серцю,
замріяне сонце -
зосталось сліпим.
Моє божевілля
тобі усміхнеться,
я буду твоєю,
ти будеш моїм.
Я бачу майбутнє
далеке та світле,
там усмішки ніжні,
кохання, краса,
там ночі спекотні
і промені літні,
там світлі світанки,
і чиста роса.
Темно навколо
холодне повітря,
зоряне небо
у тебе в очах.
Лише коли разом ми,
я бачу світло
без тебе
знов сльози на моїх очах.
Ти так далеко,
я скучаю.
Подружки, шмотки,
все не те...
Напевне все,
Нікого більше не шукаю,
бо моє серце більше не моє.
Я напишу
тобі повідомлення,
ти розпитаєш
як там моє життя,
знову те саме:
"сонечко, ти моя..."
Зараз не разом,
є тільки ти і я.
Я відчуваю -
ти не самотній там,
пристрасні цьомки,
усмішки милих дам...
Нащо дурити
будем тебе й мене?
Тільки не треба,
буря колись мине.
Дуже багато
наобіцяв мені,
вірю у казки,
тільки думки дурні,
мрію, літаю,
може наївна я,
тому що я знаю,
це лиш моє життя.
Як я хотіла
щастя своє знайти.
Знати, ми - разом,
вірити берегти,
жити, любити,
гріти своїм теплом,
сонце згасає,
знову ми не разом.
Столик самотній,
Сірий похмурий день,
В очах безодня,
келих розбився - дзень.
Всередені мертво,
Серце заснуло знов,
Це моя жертва
За нашу палку любов...
ID:
359150
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 22.08.2012 13:42:27
© дата внесення змiн: 22.08.2012 13:42:27
автор: БуНтАрКа
Вкажіть причину вашої скарги
|
