Не питай, куди сонце тікає
у сутінках дня,
Не питай, як душа виживає
без тебе моя.
Не питай, що писав я сьогодні
в блокнотах своїх,
Я не з тих, хто їсть що завгодно,
не з тих.
Відчувай, як самотність проймає
в холодних містах.
Від любові всі айсберги тануть,
і страх,
Що залишать зі світом великим тебе
один на один,
Змушує тіло подібне шукати,
щоб стати одним.
Я не вірю, що ми поєдналися світом,
і просто підем.
Я не хочу самому блукати під сильним
осіннім дощем.
Бо усе, що на небі,
всі тисячі-тисяч світил,
Поруч із сяйвом твоїм
не більше, ніж пил.
P.S. Все, що я відчуваю - це намір. І намір цей каже: "You are the one I was waiting for".
