- - - - - - - - - - - - - - - - -
І
Пробудження. Невідома кімната.
Теплий промінь кип'ятить молочні стіни.
Здається.. так, це лікарняна палата.
Двері обіймає символ зміїний.
Минула година. Стукіт у двері.
Таки дочекався: ввійшов білий халат.
Ураз зароїлись думки невеселі,
І погляд утік: його вкрав циферблат.
Гість привітавсь. Поцікавивсь, як справи.
Почав оповідать як я втрапив до них.
У тоні спокійнім, звичайно ж, ласкавім
А потім спинивсь і на хвилю затих.
"Годі, не буду більш вам дошкуляти.
Та сталася прикрість, страшна випадковість".
І голосом твердим усіх ескулапів:
"У вашій крові я виявив.. Совість".
ІІ
Білі плями. Різкі спалахи світла.
Голки й бинт. І отримано одяг льняний.
В думках зондувала життєва палітра,
В хаосі шукаючи тон головний.
"Співчуваємо: це невиліковно.
Медицина безсила, прийдеться з цим жить.
Тримайтесь, надія ще є, безумовно,
Наука все далі в нас стрімко біжить.
Загадково одне: як же це сталось?
Вакцинація в світі єдина для всіх.
Та у вас не прижилась жодна із залоз,
Вас позбавлено зовсім звичних утіх.
В той час як людей всіх нудить від правди,
Для вас вона стала життєво важлива.
Та це не зробило ваш стан безпорадним:
Значні згустки щастя маєте в жилах".
23.08.2117 рік
