Так різко стали ночі холодні,
І не тому, що на вулиці осінь.
Просто чужими стали долоні,
Мабуть із мене ігор цих досить.
Для мене зробив ти небесний дарунок-
Просто,як пташку навчив ти літати.
Та гірким став твій поцілунок,
Боляче стало тебе кохати.
Руки ті ніжні, стали шершаві.
Очі ласкаві-стали лукаві.
Вогнем палили твої слова.
Любов зимова не зігріва.
Серце розбите на тисяч уламків.
Треба забути ще стільки світанків,
Які ми з тобою разом зустріли,
Коли відчадушно у небо летіли.
Болю терпіти більше не можу,
Цими словами лиш душу тривожу.
Знаю одне- час рани загоїть.
Треба лиш тільки від муків цих встоять.
