Прийшла осінь непрохано,
Листя падає й падає вниз,
І дощами всю землю зрошено –
Залишѝлась лиш мрія, каприз.
Вона вибрала мрію реальну,
Усі сили кинула в бій,
І у мить цю вирішальну
Не сказала собі: «Стій!»
Бо знала, що вечір цей буде,
Бо знала, що зробить крок
До заповітної вічної мрії,
Що зробить крок до зірок.