...
Тихо.Дуже тихо. Я повторюю декілька звуків про себе.Губи тремтять видихаючи пару в холодний білий туман.
Кілька звуків. Кілька слів . Я повинна не забути. Я повинна пам'ятати. Пам'ятай...пам'я....
..
Знову темінь. Я бачу свої долоні . Я тримаю у долонях смарагди і сапфіри , діаманти розбавлять і водночас додають різкості кольорам. Грані наче ріжуть реальність - свідомість? Я вдихаю солоний запах листопадового моря. Хвиля розбиває сірі бризки. Але я не на березі. Я - ніде...В моїх долонях щось дуже дорогоцінне і я повинна втримати в пам'яті і на вустах щось таке саме важливе ..та прекрасне. Здається я повторювала слова.. Діаманти блищать як зорі і капають між пальців як сльози... в темінь...
Здається я повторювала слова..
.
мабуть..
Мабуть, Всесвіт так само холодний. Випалююче колюче Ніщо котре намагається грітися біля зірок..тут ,мабуть, все і...
---||---|--...ПуЛьС...----
пуЛьс....-------- - -
- - пульС...... - -
..хто я? де я? навіщо я тут?
хто я? де я? навіщо я тут?
хто ...?? ..??
питання по колу ... не те !!...
я повинна згадати .. я обіцяла ... кому ? ... я обіцяла пам'ятати ....
діамантові сльози пробивать пам'ять.....
"Я повернусь до тебе. Я завжди буду з тобою" - слова мов постріл , мов вогняні краплі у зіниці ...
Я не бачу тебе .. але я Знаю тебе. Ми завжди були. Ми завжди будемо. Ми - одне. Ми самі - Зорі . Ми також - Небо . Воно ж бо не знає дна..
... я падаю у небо повне зірок .. вибух мільйонів сонць ...до найдрібніших часток атома ми - одне.... світло .... я падаю у темне темне небо що світиться міьйонами зірок ....я чекатиму на тебе ...
