І знову дванадцять,
Я знову одна.
Здається лиш мить..
І опущусь до дна!
Так тихо , так сумно,
І чути лиш дощ .
Кажуть не розумно,
Може й справді?А що ж.
Тихенько шепочу:
"Ти сильна ,зберись!"
А серце:"побачити хочу"
Кричу зупинись!!
Вже перша настала,
І всі напевно вже сплать
"А може я й не кохала"-
Гордість і сила кричать.
А серце благає:
"До нього вернись!"
Воно напевно не знає,
Яку біль відчувала колись..
Вже третя.
Годинник ледь-ледь цокотить.
Хочиться забути почуття ,
Про тебе забути лиш на мить.
Сижу склавши руки ,
Тримтячи-мовчу.
А серце відчуває страшні муки.
Я мовчки від болю кричу.
Що робити незнаю,
Вже ніби забула ,
Та біль відчуваю.
І розумію , що дурною була.
На годинику п'ята,
Вже ранок настає .
Постіль навіть не зім'ята,
Хоч вже скоро шість проб'є
А я далі в думках,
Не можу заснути.
Все в твоїх руках,
Хочу тебе повернути.
