Як були ми молоді, то гуляли парами,
Годували голубів на майданах міст,
І ходили по воді, і літали хмарами...
Чорним тереном поріс той кленовий міст.
Як були ми молоді, то не знали горя ми,
Не боялись холодів кришталевих стуж,
Нам світанок золотив зорі понад горами,
І дощами ноги мив у воді калюж.
Як були ми молоді, спали поміж травами,
Нам зі м'яти килими вистлали луги...
А тепер застелить ніч нам зім'яті савани,
Й заспівають "Упокій" на краю могил.
Як були ми молоді...чи було, чи збудеться?
Не топитимемо ми відчай у біді!
Ще засвітяться вогні і на нашій вулиці!
Як були ми молоді - знову молоді.
