Цього вірша я вже писав
До цього кілька разів...
Рвав папір, з думок стерав...
Як на зло, бракувало слів.
Та враз вертався знову,
Шукав потрібні, знов, слова.
Із римами заводив мову,
Щоб хоч якось з'явилась нова.
Хотів зачепити таке,
Що стосується багатьох:
Чи з землі нас не змете,
Чи постоїть за нас Бог.
Якщо судилось зникнути
Нам враз, тоді, "Вперед!"
Та я не встиг ще звикнути,
Що життя не солодкий мед.
Та, якщо, Господь є отим,
Хто шле всі напасті нам,
Тоді не хочу бути з ним
Й не раджу власним синам.
Не атеїст, у дещо я вірю,
Знаю, те «дещо» поможе,
Нащо так часто розхитуєш віру?
За що випробовуєш, Боже?
дякую..
