За вікном дощ,а на душі злива,
а подумки я десь далеко за морями.
Я до життя свого була ревнива,
заздрила сама собі,і тому,що між було між нами.
дарма,ой дарма рваала серце на шматки!
Боялась втратити,загубити прогавити....
Все пройшло,тільки враннішній туман та пусті думки
не зрадили мене...І знову тулюсь до його свити...
Як згадаю - так здригнусь,струм пронизає тіло,
а в серці вальс Мендельсона...
Можливо,я ще не розлюбила,
та й не покохаю так нікого ніколи...
Щоночі в навушниках музика,
тільки вона розуміє біль душі та рану серця,
Бринить струна старого романтика,
а я плачу,закрила в серце дверці....
