На стелі, на стінах, в судинах червоний чай.
Весняний Китай оселився у мене в кімнаті
На цім циферблаті наразі не буде кіл
Завалений стіл, а на ньому сніжинки лапаті.
Мій травень сьогодні у білому,мов самурай.
Повільно вростаю в підлогу, ковтнувши втому
Напевно одному. Тому, хто читав до дір
Потрібен простІр для думок і затИшність дому
Я все ще підлога. Я все ще лежу горілиць.
Кімнатою сонно вовтузяться Духи Предків.
Маленькі кометки – сліди від моїх думок,
Рядок,що забувся, тА був достобіса меткий!
І знов зарікаюсь: в нотатки усе до дрібниць!
Це стеля стікає в очі. Тепер по слову
Я згадую, згудую, згадую. Котра з рим?
Та сміхом моїм заливається все раптово.
Й Піррон з Епікуром хихикають десь з полиць…
А я сміючись, піддаюся на їхню змову.
́́
