Знову піднімаю голову і дивлюся на стелю,
Починається новий день повний дурості й абсурду,
І жили мої із граніту,
І я б'юсь об нього, так як хвиля б'є об скелю,
Я наколений на списи цього світу.
Шкода шо в моєму шестизаряднику залишилась одна куля,
Не хочу її витрачати ще як мінімум день,
Цей день, коли на лобі з'явиться чергова ґуля,
Це день насильства. Я вбиваю час.
Заходь, не витирай ноги, це дім для щасливих людей.
Насправді утопія це мари,
Які ти бачиш після дози щастя.
Ти її бачиш?
Бери шестизарядник і вирішуй справу.
