За "Вальдшнепами" М. Хвильового
Не зовсім знайома я.
Аглая твоїх ілюзій.
На цій пересічній смузі
Лежала любов твоя.
Корінням врости в асфальт.
Спіткатись об вічне «треба».
На плечі спадало небо
На зміну десятків пальт.
В обіймах дзвінкого скла
Розплющити очі. Вічність.
Ненависна ідентичність
Завжди у тобі була.
Настирливість трикрапок.
Амбіцій їдлива суміш.
Невже ні на мить не чуєш,
Істерики власних думок?
Безпомічність каяття
Твоїх віковічних «треба».
Сідає на потяг в небо
Аглая твого життя.
