Привіт мої людоньки.Знаєте,я тут подумав,пора ставати сучасним письменником,поетом і не просіть відмовитись від такого наміру.Ось недавно почав читати кількох «геніїв пера» і прийшов до висновку:»Писатиму про абсурд і нікому не потрібні деталі із додаванням високих незрозумілих слів.А точно,ще варто процитувати кілька разів тракториста Афанасія після його чергового бенкету.Ось складові успіху,як у редакторів так і у читачів.Саме це,а не вірні висновки чи зображення достовірних реалій,як гадав раніше.Буду пристосовуватись до читачів.Вони не хочуть роздумувати над життям і взагалі відмовляються від користуванням власним інтелектом,отже щоб оцінили потрібно і самому це зробити.Геніально адже так?Наразі ж так багато прикладів,що це доводять.Чесно-кажучи читаючи їх твори хочеться прикрити очі тряпочкою,рукою,кислотою тільки б не бачили і не читали це,але постараюсь звикнути.Хоча навіщо?Якщо писатиму із заплющеними очима то змістовністю рядків всеодно не відрізнятимусь від вже надрукованих авторів.Он воно у чому справа,може це і є таємницею їхнього успіху?Так чи не так,але варто спробувати.Втомився вже намагатись навчити чомусь читачів,годі цього! Поведу їх тепер униз ато уверх як бачу вони не здатні летіти,а чого можна хотіти від тих,що привчились замість хотьби із високо піднятою головою ,повзати по землі усюди заглядаючи і розкидаючись отрутою.Пора ставати відомим у сучасному поколінні.Потрібно йдучи по їхньому шляху переплутати мету мистецтва і дати головуюче місце не змістовності та чесному роздуму,а дрібницям котрі бачать всюди,окрім мистецтва.Це точно заклик,прокинулось покликаня моє.Почну певно із революційної теми.Напишу про …Про…про.О вигадав,напишу про чайник та чисті труси.Точно,це ж бестселлер вийде.Он як теми легко приходять коли вимкнеш інтелект.Отже це історія про заіржавілий чайник,що вже давно чекав своєї долі.Витримував знущання,титанічних зусиль докладав,щоб кипятити воду для гіркого чаю поетів,точніше більше старався не закипятити воду,а не підсипати туди раптом кілька тисяч мікробів,щоб на одного ледачого бевзя стало менше,але доводилось терпіти.Мусив підігрівати глінтвейн у котрий вже міг підписати,що завгодно,всеодно ті хто пили його вже давно втрачені,як для суспільства так і для себе,а хоча згадалась фраза »зараза до зарази не липне»Виживуть,а навіщо?Маячня.Хоча стоп,якщо цей вислів вірний отже і поета не вдалось би отруїти.Із чайника вирвався стовп диму,що робило його схожим на вулкам,ось тільки замість лави було розчарування у власній неспроможності втілити подвиг у життя.Втім це тривало недовго і він негайно був прикритий новими чистими трусами із якимось із тих сучасних висловів ,зміг прочитати лише»Мене важко витягнути,легко промазати і не можливо …»Останнього слова не побачив і ця радість трішки поглинула горе.Працюючи у квартирі де увесь час «шлялись»(прагнув підібрати культурніше слово,але інакшим це блукання не назвеш) різноманітні недооцінені і переоцінені митці,їхні фанати чи фанатки,що нерозуміли куди потрапили,ще не розуміли і нейтральні глядачі,котрі інколи заходили і незабаром йшли.Щасливі вони.Втім у цій атмосфері звик до всього.Втім запитав у нового гостя:
-І чому ти прилетів?
-Ти тут вже кілька років і ще чомусь дивуєшся?Мені особисто вистачило кілька тижнів,щоб зрозуміти,що шукаючи логіку у їхніх діях просто збожеволію.
-Точно,ти ж новенький.Давай я назву тебе «Мюнтхаузеном»,щоб у цьому приміщенні був хоча б один інтелігент.
-Я не проти,якщо чесно то байдуже мені усе у цьому житті,ось тільки єдиного боюсь так це дізнатись,що ж на мені написано і прошу.Будь джентельменом і змовчи.Знаєш певно на трусах із подібним моєму дизайном роблять таку кумедні вислови,щоб дівчина дивлячись на «багатство» хазяїна котре я приховую,сміялась буцімто не із нього,а з вислову.Як на мене то це дуже винахідливо вигадано
-Не посперечаєшся.Дійсно логіка у цьому є.А взагалі якщо випускати деталі то як тобі така роль?
-Я знав ,що поцікавишся,усі запитують.Насправді моя роль наразі більш поблажлива,аніж була у мого дідуся чи батька,котрі мусили терпіти «випираючу мужність» чоловіків минулого.У сучасності ж бути трусами легше,те,що ми приховуємо насправді вже давно заховане власниками.На щастя згадують про цей «статевий дороговказ» тільки в рідкісні часи,коли хтось із жалощів вирішує дати.У інакщі життєві моменти,навіть не чухають тому,що бути чоловіками для них надто складно.Легше ж купити задля підвищення самооцінки, кілька нових маєчок ,зробити зачіску,труси із приколом,прочитати книгу,не зрозуміти її,але головне не сенс,а те що на вершині рейтингів,котрі складають часто такі ж як і вони.Ось і все.
-Правду глаголиш.Радісно мені тепер,що не приймаю ролі у подібному згвалтуванні мужності трендом.А доречі,як думаєш чому труси кинули на чайник?
-Так це ж дивовижно просто зрозуміти,вони просто роблять без підтексту.Тільки б із адекватною поведінкою різнилось.Цього разу я відправився у політ через бажання власника проявити свою точність,котра відточена за рахунок коротких моментів «саморобної ейфорії»продуктом котрої мусили не потрапити у оточуючі предмети,щоб не залишити слідів.На щастя у ті моменти мене знімають.Втім точність зате розвинули і дійсно це подібне фігурне метання трусів на чайник варто прирахувати до олімпійського спорту.Принаймні у цьому оточенні він точно знайде фанатів та профі.Втім ми познайомились через намір «пофазанитись» снайпера перед оточуючими,котрі пяні від глінтвейну та такої ж,як і минулому випадку,саморобної гордині і не помітили б Годзілу,що робив би потрійне сальто верхи на веселковому поні.
-Який же абсурд.І невже ці ось,ось ці от обкурені божевільні творять сучасне мистецтво.Недивно тоді,що зроблений ти із такої жахливо синтетики,що загориться від першої ж іскри,а люди котрі тебе носять розтопляться від першої ж правди у їхню адресу.Знаєш я мрію про наступний збій електроенергії ,котрий дозволить мені загорітись і піти із цього жахливого місця.А якщо пощастить то і їх із собою забрати.
-Забери мене із собою.Згода?Будемо нерозлучними до кінця.
-Згода.Принаймні у компанії його буде приємніше чекати.
І обєднані спільним горем вони продовжили доживати свій вік.Труси так і не були зняті,тому,що митці не помічали,що пють улюблене підігріте вино проціджуючи його через покищо ще чисті труси.А одного щасливого дня усі вони згоріли у полумї,що стало висловленням усії емоцій чайника та Мюнтхаузена.
Здається історія готова.Тепер тільки залишилось відкрити словник і замість кожного слова підібрати якомога незрозуміліший,але звучніший синонім.Чудово.Маленька дрібничка наразі роздути із маленької брудної бульбашки,ціле болото у котрому із задоволенням ніжитимуться читачі.Адже саме цього вони хочуть і чекають.Врешті-решт життєвого бруду їм недостатньо,потрібно ще словниково забарвлений.
Чудова всетаки ідея.Матиму усе чого бажатиму,окрім гідності ,але то дрібниці.Вони забули про неї і я теж зможу,точно зможу.Мені ж короткочасні радості,задоволеного марнославства,цілком вистачить для повного щастя.Вистачить?Хоча буду чесним.Ні.Невистачить.А все могло б бути так легко.Писав би нікому незрозумілі твори і за рахунок того,що вони б не визнали нерозуміння через небажання зменшити свій статус,а книгу би купили через незвичайну назву,щоб доповнила колекцію котрою вихваляються перед кожним хто завітає,але ж ні.Я хочу,щось змінювати.Творити мистецтво,а не моду.Не пристосовуватись до бажань читачів,а дати їм можливість самим вирішувати чого насправді хочуть.І для мене важливіше не визнання,а усвідомлення правильності того,що роблю,того що пишу і творю.
Тепер кілька висновків,котрими постараюсь підсумувати сказане вище:
Мистецтво має надто велику силу,щоб спрямовувати його на задоволення власної гордині.Таким способом її можна лише знецінити та принизити.
-Створюючи мистецтво задля себе ви просто дарма витрачаєте час і талант тому,що його мета змінювати на краще майбутнє,а не плагіатити реалії сучасності.
-Талант творити,це не дар,це скоріше величезна відповідальність.Тому,що мистецтву споконвіку довіряли набагато більше аніж навіть найпишнішим промовам,його настроєм переймались ,а зміст робили істиною прожиття і його роль і досі не зменшилась.Навіть зросла,тому,що серед загального божевілля і абсурдності,вона залишилась останнім кордоном,що не дозволить зламатись остаточно.
ID:
372588
Рубрика: Проза
дата надходження: 22.10.2012 17:14:16
© дата внесення змiн: 22.10.2012 17:14:16
автор: Володимир Прайм
Вкажіть причину вашої скарги
|
