Той, хто ні разу не мокнув від буйної зливи,
Не пізнав свіжість після полудневої спеки,
Не почув світломузику блискавки й грому,
Той від ковтка повітря свободи далекий.
Блискавиці снують, наче шрами, небесним тілом,
Пробиваючи перед громами несподівано…
І прочани під хмарами натхнені, наче ашрамом
Зойкають, вражені епічністю, дивуються замріяно.
