І так завжди, як є потреба,
Ти входиш у тривожні сни.
Так, ніби ангел, між людьми
Несеш свого кусочок неба.
До тебе руки простягнув,
Зрадів, що німфа безтілесна -
Хоч на хвилинку – та воскресла!
І я від радості заснув...
І вгомонилася душа,
Враз повернулося бажання
Із самостійного заслання
Вже вийти – чистим, як дитя.
Скінчився сон під крики півня,
Зоря заглянула в вікно.
І знову, ніби так давно,
Чекаю ніч я з нетерпінням.
