Золотими сторінками завжди вабила до себе
У старесенькій сукенці шкіряного покриття.
А мені у цілім світі й справді більшого не треба,
Бо у тобі, наймудріша, все описане життя.
Ти з дитинства колискову ніжно-ніжно шепотіла
Коли вітер сторінками грався твоїми удень.
Ти зі мною вечорами товарисько гомоніла.
За віки в тобі зібралось стільки мудрості й пісень.
Все, чого не вистачало, я знаходила у тобі,
За дивами я ходила у пожовклі сторінки.
Навіть, як писати вірші і які є рими й стопи
Я навчилася у тебе. VIVA книго, навіки!!!!
27.03.2012 р.
