Я пишу танка,
вже дві години ночі,
танка як пташка.
Пташка що вирвалась з рук
щоб побачити ранок.
***
Я пишу танка,
вже три години ночі,
танка як пісня.
Пісня зірвалася з губ
щоб сподобатись людям.
***
Вже людоньки сплять,
у всіх очі закриті,
а вікна настіж.
Навстіж і душі людей,
та чи прокинуться всі ?
***
Літо, це різник:
воно ріже кавуни,
кавуни - тріщать.
Усі їдять червоне,
а чорне випльовують.
***
Літо, це родич,
кожній щирій людині
родич не скупий.
Зима, це дальній родич,
такий скупий і лютий.
***
Лягаю спати,
а думки як павуки,
плетуть ці рядки.
Доводиться вставати
щоб їх занотувати.
***
Лягаю знову.
Знов підйом по тривозі:
ніч дала тему.
Як на мене - цікава!
А як на вашу думку?
***
Лягаю ще раз,
вже зовсім не вкриваюсь,
мо скоріш засну.
Та, де там сон мій ходить?
Він поруч скалить зуби.
***
Чому з титану
не роблять у нас каски,
міцні й надійні?
Щоб взимку було можна
кататись на "санчатах".
***
Чому зі срібла
не роблять люди ванни,
цілющі ванни?
Щоб ми жили сто років,
на рік їли сто раків.
***
Ягня ти моє!
Тонкорунне ягнятко -
моє онуча.
А навколо кружляють
хижі, зубасті вовки.
13серпня 2012р. о четвертій годині ночі.