Найкраща, найрідніша в світі,
Мамуся добра ти моя,
Тобі знесла б усі я квіти,
Що їх народжує земля!
Багато нічок недоспала,
Багато виплакала сліз,
Багато сил своїх поклала,
Щоб виховати нас як слід.
І серце кров"ю обливалось
Не раз, не два, не три, не п"ять.
Та далі билось, билось, билось
Бо ж треба дітям помагать.
та чи завжди ми були гожі?
Чи завжди розуміли ми тебе?
Слова і вчинки наші - ножі
Пронизували серце. Але вже
Мамуся наша знов весела,
Знов добра, лагідна, не мовчазна.
А ми не розумієм того,
Що ще ж болить її душа!
Це розумієш тільки потім,
Коли вже свої дітки є.
Мамусі старість - мій вже клопіт
Ніколи не покину я тебе!!!
Я буду помагати, як лиш зможу,
Я буду віддавати душу всю!
І не тому, що я робить це мушу,
Тому, що дуже, мамо, я тебе ЛЮБЛЮ!!!
Слова і вчинки наші - ножі
Пронизували серце. Але вже
Мамуся наша знов весела,
Знов добра, лагідна, не мовчазна.
А ми не розумієм того,
Що ще ж болить її душа!
Це розумієш тільки потім,
Коли вже свої дітки є.
Даринка Цікава відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
