Винні ми перед собою
Двоє сидимо з тобою
У напруженім мовчанні
Куди ділося кохання?
Котиться сльоза щокою,
Я завдала собі болю,
Бо впустила любов в душу.
Чому плакати я мушу?
Все складала по крупинці,
Все трималось як на нитці,
Але нитка легко рветься.
Чому розбиваєш серце?
У нестримному пориві
Ми літали над обривом
Потім впали від страждання.
Куди ділося бажання?
У обіймах тепло й м"яко
Ми топились так глибоко.
Не розіб"є кригу й молот.
Звідки взявся лютий холод?
Слова гострі, наче голки
Душу били на осколки,
Рану в серці не загоїш.
Як свідомість заспокоїш?
Так і сидимо з тобою
Винні ми перед собою
У образах і стражданнях.
Куди ділося кохання?
